Эй, братаны, готовьтесь услышать рассказ из жизни наркоманского рэпера! Я вам расскажу, как недавно купил закладки в виде шишек марихуаны и, причитаясь, занимался йогой.
Это было как-то в позапрошлом воскресенье. Я, йо-хо-хо, проснулся, почувствовав особый вайб. Сразу понял, что сегодня мой день будет необычным. Это было самое время найти своего старого брата по наркотическому дому – метчика по прозвищу Лохматый. Он всегда знал, где взять что-то интересное, и, конечно, он не подвел.
В тот день Лохматый замутил мне шишки марихуаны, которые были просто весьма привлекательными. Цвет и аромат так и звали к себе, словно настоящие соблазнительницы. Крутилось в голове и сердце, не мог остаться равнодушным. И я просто не мог пройти мимо такого. Где-то в глубине души я понимал, что это опасно, но как всегда сложно устоять перед искушением.
Конечно, я не мог просто так отдать все свои сокровенные шишки марихуаны без разминки на этот день. Я решил, что будет неплохо пропускать свое тело через дырки и гнуть его, как это делают профессионалы йоги. Разумеется, я был обдолбанным до невозможности, но это лишь добавило пикантности.
Я прокинулся на своей коврике для йоги, сидя в лотосе и пытаясь не торчать себе хвостик от волнения. Бедный хвостик, он так хотел подвигаться и побыть причудливым аксессуаром йоги. Но я его сдерживал, как только мог, зная, что это не самое подходящее место для выплеска энергии.
Я закурил свои закладки, зажевал их, чувствуя, как их травяной дым наполняет каждую клеточку моего тела. Мне захотелось сделать что-то нереальное, что потестить границы своего интеллекта и физических возможностей. Шишки мои оказались настолько крутыми, что я уже заметался, как бешенный гамадрил. Но я просто чиллил, делая необычные упражнения йоги, с легкостью наблюдая, как все тело покрывается потом.
А еще этот день был неплох для экспериментов с другими наркотиками. Я решил проверить свою силу воли и попробовать герик. Хотя я знал, что подобные шаги – это точно не самая лучшая идея. У моего друга был свежий герик, и я не смог удержаться от соблазна попробовать. В итоге, я сделал один укол эйча и понял, как нелегко отказаться от следующего. Я терял все свои мысли, энергию и волю. Меня сдирало с ног, словно я был вечно сонным и одновременно под эффектом амфетамина.
Мой наркотический трип длился целую вечность, словно время остановилось и медленно кружилось вокруг меня. Лучше насладитесь моментом, просто пользуясь тем, что дает вам жизнь.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...